Чому казки для дітей такі страшні?
Сьогодні дорослі люди роблять все, щоб дітям було добре: захищають від страху, стресу, неприємностей. Щоб провести час з дітьми, дуже добре читати їм книги. І от, іде мама, або батько і бере свою стару книгу зі казками. Читаєш своїй дитині „Червону Шапочку”, а там поганий вовк з’їдає дівчинку. Но нічого, інша казка. Попелюшка – сирота, яка страждає від насильства мачухи і сестр. Може Білосніжка? Ні, ще гірша історія. Три свинки? Ні, вона також страшна. То що дітям читати? І чому люди такі страшні речі дітям розповідали?
Читати книги дітям дуже важливо, тому що це розвиває їх мозок та формує моральні цінності, дає знання щодо емоцій та розповідає про різні життєві ситуації. Про це маємо багато досліджень. А ці страшні книги? Спокійно, можна їй читати. В першу чергу – діти знають, що це тільки історія та вони у безпеці. По-друге, – це простий спосіб, щоб вони дізналися що у світі є небезпека (наприклад, не можна розмовляти з незнайомою людиною) та звикаються зі смертю. Jamie Tehrani з Університету в Дургам (Англія), порівняв десятки байок з різних країн. Це цікаво, що в різних місцях у світі теми та історії були дуже подібні, добро перемагало зло та завжди байка була попередженням для дітей (які часто не слухають батьків). У байках можна побачити культуру країни, наприклад в Італії вовк розказав, щоб вона з’їла тортеліні (це були вуха бабусі), в Європі небезпекою є вовк, у Японії це тигр. Також будова байок є дуже подібна в різних країнах.
Mathias Clasen із Aarhus University (Данія) сказав, що „свички та моральність змінюється, але це,те, чого ми боїмося є постійним” та він вірить що хоррор будує стійкість до негативних емоції.
https://pl.pinterest.com/pin/4%20433299628900002/
Друга справа є простіша. Ми – люди любимо боятися. Центр страху і центр задоволення у нашому мозку знаходяться поряд тож коли ми відчуваємо страх, центр задоволення також може активуватися. Наступна причина – іноді потрібна нам стимуляція, а страх є однією з найсильніших емоції. Тоді виділяється адреналін, який у цій ситуації має опосередкований винагороджувальний ефект. Також виділяється пролактин, який заохочує нас до соціальних контактів (часто називаємо його гормоном кохання). Я пам’ятаю, що у дитинстві я любила слухати історії про привидів.
Діти, яким потрібно більше таких відчуттів не бояться таких байкових казок, а вони вчаться чого не можна робити. У дітей страх пов’язаний з іншими речами та чого діти бояться залежить від їх віку (наприклад, тварин, незнайомих людей, темряви, павуків, або самотності).
Дорослі люди часто недооцінюють дітей. Вони набагато сильніші, хоробріші, відважніші ніж ми думаємо. Часто стійкіші коли зазнають чогось поганого. Також байки братів грімм їм не страшні, за умови дитина почувається безпечно і не має тривожних розладів!
бібліографія
Kiss, B. L., Deak, A., Veszprémi, M. D., Blénessy, A., Zsido, A. N. (2024). The role of excitement and enjoyment through subjective evaluation of horror film scenes. Scientific Reports, 14(1), 2987.
Sarchet, P. (2015). Scary tales. New Scientist, 228(3052-3053), 51-52.